Трансформаційна економіка

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОПЕРАЦІЙНОЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА МАРКЕТИНГОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Р. Ф. Атаманюк — 2025-12-26

У статті проведено комплексний аналіз сучасних підходів до управління організаціями, що поєднують операційний та проектний підходи в умовах трансформаційної цифрової економіки та динамічності зовнішнього середовища. Проаналізовано основи процесного менеджменту та управління проектами, визначено їх функціональні особливості, сфери застосування та управлінські переваги. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю формування інтегрованих управлінських моделей здатних забезпечити одночасно стабільність поточної діяльності та гнучкість стратегічних змін з урахуванням ринкових викликів і обмеженості ресурсів. Систематизовано теоретичні засади операційного менеджменту та управління проєктами, визначено їх функціональні особливості та управлінські переваги. Обґрунтовано, що ізольоване використання процесного або проєктного підходу звужує управлінський потенціал, знижує ефективність стратегічних рішень тим самим послаблює здатність до адаптації в умовах нестабільності. Доведено, що інтеграція операційної стабільності та проєктної гнучкості формує синергетичний ефект, який проявляється у підвищенні узгодженості управлінських рішень, оптимізації використання ресурсів та зростанні антикризової стійкості організацій. Особливу увагу приділено ролі цифрових технологій та системам управління бізнес-процесами BPM, рішенням ERP, що забезпечують формування замкнутих управлінських циклів між процесами і проєктами та підвищують прозорість управління та підтримують прийняття обґрунтованих рішень. Акцентовано увагу на маркетинговій стратегії як важливому елементі сучасного менеджменту, що виконує системоутворюючу функцію в умовах кризи. Доведено, що інтеграція маркетингових рішень у адміністративно проєктну модель управління сприяє своєчасному реагуванню на зміни попиту коригуванню ціннісних пропозицій та посиленню ринкової орієнтації організацій. Запропоновано концептуальну логіку інтеграції процесного та проєктного підходів, що базується на принципах гнучкості, прозорості, стратегічної узгодженості та відповідальності управлінських рішень. Практична реалізація отриманих результатів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності, оптимізації ресурсного забезпечення та ефективній реалізації маркетингових стратегій суб’єктами господарювання.

ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ЕКОНОМІКИ МАЙБУТНЬОГО

І. О. Ахновська — 2025-12-26

Стаття присвячена дослідженню інституційного виміру економіки майбутнього. Оскільки інституційний вимір передбачає з’ясування природи інституту, інституцій, інституційної архітектоніки, інституційної модернізації та інституційної трансформації, у статті досліджено сутність цих понять. Автори систематизують види інституцій та функції інститутів, розглядають відмінності між інституційним середовищем та інституційною архітектонікою, а також інституційною модернізацією та інституційною трансформацією. У роботі розкрито концептуальні аспекти структурної політики, розглянуто роль громадянського суспільства і бізнес-спільнот в економіці майбутнього. Розроблено модель інституційного виміру економіки майбутнього, що ґрунтується на диджиталізації та економіці знань, включає врахування факторів зовнішнього середовища, що впливають на інституційну трансформацію та передбачає оцінку за економічними, соціальними, політичними, правовими, процесними та технологічними критеріями. Доведено, що інституційна трансформація є складним процесом, що відбувається під впливом численних зовнішніх факторів, які систематизовані у статті. Авторами виокремлено наступні фактори: політичні, економічні, соціальні, культурні, геополітичні, правові, екологічні, міжнародні, інфраструктурні, конʼюнктурні, природно-географічні, поведінкові, ресурсні, інформаційні, часові, технологічні та технічні. Розглянуто умови Індустрії 4.0 та Індустрії 5.0, а також елементи та специфічні риси середовища економіки знань. Оскільки в умовах економіки знань посилюється роль громадянського суспільства та бізнес-спільнот, окреслено основні концептуальні аспекти їхнього впливу. Наведено основні завдання бізнес-спільнот, які виступають не лише як обʼєкти змін, але і як активні субʼєкти, що формують реформи, лобіюють необхідні зміни та забезпечують зворотний звʼязок щодо їхньої реалізації. Предметом статті є процес інституційного виміру економіки майбутнього, обʼєктом – механізм інституційного виміру економіки майбутнього. Новизна дослідження полягає у розробці моделі інституційного виміру економіки майбутнього, що передбачає забезпечення переходу до ефективних інституцій у процесі інституційної трансформації та включає такі ключові фактори та умови, дотримання яких свідчить про успішність процесу зміни інститутів у суспільстві.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВЗАЄМОДІЇ ТА НАЛАГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ У КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

С. В. Васильчак — 2025-12-26

У статті досліджено процеси формування та розвитку взаємовідносин торговельних підприємств зі стейкхолдерами в умовах динамічного ринкового середовища та обмежених ресурсних можливостей. Визначено, що ефективне управління взаємодією зі стейкхолдерами є ключовим фактором забезпечення сталого економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та формування позитивного іміджу підприємства. Проаналізовано теоретичні та практичні підходи до ідентифікації стейкхолдерів, оцінки їх значущості та потреб, а також визначено методи взаємодії, які включають як активні стратегії впливу, так і захисні стратегії відповіді. Запропоновано системний підхід до встановлення партнерських відносин із зацікавленими сторонами, що передбачає взаємну відповідальність, автономність діяльності, узгодження стандартів і процедур вирішення конфліктів. Розроблена методика оцінки рівня взаємодії та побудови моделі взаємовідносин торговельних підприємств із стейкхолдерами дозволяє здійснювати комплексне управління відносинами, підвищувати прозорість процесів, довіру та взаємовигідне співробітництво. Впровадження запропонованого підходу сприяє зміцненню конкурентних позицій, адаптивності підприємств до змін зовнішнього середовища та інтеграції принципів соціальної відповідальності у стратегічне управління. Визначено основні напрями взаємодії та налагодження взаємовідносин торгових підприємств із стейкхолдерами у контексті стратегії їх діяльності.

УЧАСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ВЕНЧУРНОМУ ФІНАНСУВАННІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

А.В. Височанська — 2025-12-26

У статті досліджено потенціал участі фізичних осіб у венчурному фінансуванні як вагомого чинника розвитку інноваційної економіки України в умовах обмеженості державних фінансових ресурсів та зростаючої потреби у залученні приватного капіталу до фінансування високоризикових інноваційних проєктів. Метою дослідження є обґрунтування можливостей розширення внутрішнього інвестиційного потенціалу шляхом інтеграції нефахових інвесторів у венчурні інститути спільного інвестування як інституційний механізм мобілізації довгострокового приватного капіталу. У ході дослідження ідентифіковано ключові бар’єри, що стримують участь фізичних осіб у венчурному інвестуванні, зокрема фрагментарність та неповноту нормативно-правового регулювання, відсутність цільових податкових стимулів, нерозвиненість ліцензованої цифрової інвестиційної інфраструктури, а також недостатній рівень фінансової обізнаності населення. Авторський внесок полягає у систематизації інституційних і регуляторних обмежень участі фізичних осіб у венчурних фондах з урахуванням специфіки національного фінансового ринку та наявних обмежень функціонування системи спільного інвестування. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні концептуального підходу до венчурного фінансування шляхом обґрунтування ролі фізичних осіб не лише як пасивних заощадників, а як потенційно активних учасників інноваційної екосистеми, здатних сприяти диверсифікації джерел фінансування стартапів. Методологічну основу дослідження становить сукупність описово-аналітичного, структурно-функціонального, порівняльного та емпіричного методів, що забезпечило комплексну оцінку інституційних умов і практик функціонування венчурного ринку. Проведено порівняльний аналіз міжнародних моделей залучення фізичних осіб до венчурного фінансування, що дало змогу виявити ефективні інституційні рішення, засновані на поєднанні правових гарантій, податкових стимулів і цифрових інструментів інвестування, які спрощують доступ нефахових інвесторів до венчурних проєктів. Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази та розвитку інституційних механізмів мобілізації внутрішнього приватного капіталу для фінансування інноваційних проєктів, що сприятиме підвищенню рівня фінансової інклюзії, зменшенню залежності від зовнішніх джерел фінансування та зміцненню стійкості венчурного ринку України.

ФІНАНСОВІ ВТРАТИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ВІД РЕЛОКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Г.В. Гаман — 2025-12-26

Загалом в Україні близько 50% бізнесу не працюють, підприємства зазнали значних прямих витрат, значна частина зруйнована під час атак росії, лише серед малого і середнього бізнесу було скорочено понад 1 млн працівників. Загальні збитки бізнесу та економіки України від війни оцінюються приблизно у $800 мільярдів доларів станом на кінець 2025 року, включаючи прямі руйнування інфраструктури, екологічні наслідки та інші економічні втрати, що потребуватиме комплексного міжнародного фінансування для відновлення через гранти, інвестиції та компенсації. Майже 20% змушені були здійснити релокацію, найбільше із прифронтових областей. У роботі проаналізовано територіальні особливості внутрішньої міграції населення та релокації бізнесу в Україні під час війни. На прикладі Київської, Дніпропетровської, Львівської та інших областей досліджено вплив цих процесів на фінансову стійкість регіонів. Встановлено, що попри значну роль податкових надходжень у структурі обласних бюджетів (50%), вагому частку (30–35%) займають державні субвенції на утримання ВПО, що свідчить про високу залежність місцевих фінансів від міжбюджетних трансфертів в умовах воєнного стану. Відображено структурно-логічний зв'язок фінансових втрат економіки та державних фінансів. Показано динаміку підприємств-мігрантів як результат впровадженої програми релокації бізнесу з прифронтових територій Міністерством економіки, що передбачає підбір нової локації в одній із 9 областей України, умови перевезення із залученням Укрзалізниці, Укрпошти, HR-підтримки, покращення операційної діяльності. У тексті висвітлюється ключова роль українського бізнесу в протидії російській агресії. Підкреслюється, що бізнес не лише прагне вижити та підтримати економіку країни шляхом сплати податків і збереження робочих місць, але й активно демонструє високий рівень соціальної відповідальності. Наводяться дані платформи Дія.Бізнес, згідно з якими переважна більшість підприємств (93,4%) залучена до допомоги країні під час війни, а близько 70% безпосередньо беруть участь у волонтерській діяльності та донатах на ЗСУ.

РЕФОРМА УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІДБУДОВИ: ІНСТИТУЦІЙНА АРХІТЕКТУРА ТА МІЖНАРОДНІ ПРАКТИКИ ОЦІНЮВАННЯ

Я. І. Гончаренко — 2025-12-26

У статті досліджено трансформацію системи державних фінансів України через призму реформування управління публічними інвестиціями в умовах повномасштабної війни та масштабної відбудови. Метою є обґрунтування інституційної архітектури та процедурного контуру пріоритизації, підготовки й оцінювання публічних інвестиційних проєктів з урахуванням нових нормативних рішень, цифровізації процесів (зокрема використання інтегрованих інформаційно-аналітичних платформ) та вимог донорів. На основі систематизації даних про прямі збитки інфраструктури й потреби у відновленні показано дисбаланс між масштабом інвестиційних потреб та обмеженістю бюджетних ресурсів, що зумовлює зростання ролі міжнародної фінансової допомоги, грантових інструментів і механізмів змішаного фінансування. Наукова новизна полягає у формуванні узгодженої моделі «відбір - оцінювання - фінансування - моніторинг результатів», яка поєднує українські інституційні рішення (єдиний проєктний портфель, інвестиційну раду, методики оцінки та фінансового забезпечення) із кращими практиками багатосторонніх фінансових організацій. Визначено ключові елементи проектної дисципліни: застосування критеріїв додатковості та суспільного впливу, розмежування економічної й фінансової ефективності, формалізація «воріт» готовності проєктів, ризик-скоринг, вимірювані індикатори результативності й умовність фінансування. Практичне значення результатів полягає у пропозиціях щодо стандартизації пакета обґрунтувань, інтеграції оцінювання ефектів із бюджетним плануванням та підвищення прозорості через публікацію скорочених висновків незалежної експертизи. Зроблено висновок, що гармонізація національної системи управління публічними інвестиціями з підходами Європейського Союзу і міжнародних фінансових організацій є передумовою ефективної мобілізації ресурсів та підвищення віддачі від відновлювальних інвестицій. Окремо акцентовано на вимогах до управлінської підзвітності: розподілі ролей між ініціатором, координатором та розпорядником коштів, обов’язковості незалежної верифікації вихідних даних, а також на необхідності переходу від контролю відповідності до управління результатами. Запропоновано рекомендації для післявоєнного періоду щодо розвитку національної спроможності проектної підготовки, впровадження єдиного довідника витрат та уніфікованих підходів до оцінки соціально-економічних ефектів у розрізі секторів і регіонів.

МАРКЕТИНГОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ІННОВАЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Т. В. Зубехіна — 2025-12-26

У статті досліджено трансформацію маркетингових підходів в управлінні інноваційно-екологічним розвитком туристичних і готельно-ресторанних підприємств України в умовах повоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена масштабними втратами туристичної та готельно-ресторанної індустрії внаслідок війни, необхідністю відбудови сервісної інфраструктури та формування нових моделей управління, орієнтованих на сталий розвиток, безпеку, енергоефективність і соціальну відповідальність бізнесу. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу та синтезу, узагальнення, системного та структурно-функціонального підходів, а також порівняльний аналіз результатів національних і міжнародних досліджень споживчої поведінки у сфері сталого туризму. У статті проаналізовано сучасні тенденції поведінки туристів і гостей, акцентуючи на зростанні значущості сталості, безпеки, прозорості та соціальної відповідальності підприємств. Узагальнено результати національних та міжнародних досліджень щодо попиту на екологічно відповідальні послуги, післявоєнні втрати галузі та пріоритети повоєнної відбудови. Визначено, що екологічні інновації трансформуються з операційних практик у стратегічний чинник формування конкурентних переваг і лояльності споживачів. Обґрунтовано доцільність застосування моделі 7P у контексті сталого туризму та гостинності як інструменту системної інтеграції екологічних і соціальних цінностей у маркетингову діяльність на рівнях країни, регіону та окремого підприємства. Запропоновано концептуальну модель взаємозв’язку «екоінновації → ціннісна пропозиція → поведінкові реакції споживача», яка пояснює механізми впливу інноваційно-екологічних рішень на формування споживчого вибору, лояльності, повторних візитів і довіри до бренду. Результати дослідження мають практичне значення для розробки маркетингових стратегій та управлінської політики розвитку підприємств туристичної та готельно-ресторанної індустрії в Україні в умовах післявоєнної відбудови та відповідно до євроінтеграційних вимог.

АГЕНТНИЙ ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОГО ТЕХНІЧНОГО БОРГУ В УМОВАХ ГІПЕРПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ

С.В. Ковальчук — 2025-12-26

У статті здійснено комплексне дослідження проблематики маркетингового технічного боргу (Marketing Technical Debt – MTD) як головного системного бар’єра на шляху впровадження стратегій гіперперсоналізації у сучасному цифровому маркетингу. Актуальність теми обумовлена переосмисленням маркетингової парадигми ба її зміною від статичного сегментування у напрямі динамічного управління клієнтським досвідом у реальному часі, що вимагає від підприємств високої технологічної адаптивності. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та формування концептуальної моделі використання агентського штучного інтелекту (Agentic AI) та архітектури мультиагентних систем (MAS) як стратегічного інструменту реструктуризації маркетингового технічного боргу. У роботі проведено критичний компаративний аналіз генеративного (GenAI) та агентського штучного інтелекту. Доведено, що генеративний штучний інтелект, як реактивна технологія, не вирішує архітектурних проблем «організаційного гальмування» (organizational drag), натомість агентські системи, завдяки своїй автономності, проактивності та здатності до планування, здатні автоматизувати складні робочі процеси. Наукова новизна дослідження полягає у розробці архітектурної моделі мультиагентної системи для маркетингу, яка базується на принципах «когнітивної модульності». Запропонована модель включає спеціалізованих агентів (збирання даних, прийняття рішень, виконання), об’єднаних центральним оркестратором, що дозволяє інкапсулювати складність застарілих систем без необхідності повної заміни інфраструктури. Вперше описано механізм «Integration as Intent» («Інтеграція як намір»), який демонструє здатність агентів автономно створювати API-конектори, аналізуючи технічну документацію в реальному часі (на прикладі Membrane Agent). Практична цінність роботи полягає у визначенні економічних ефектів впровадження агентних систем, зокрема скорочення часу виходу на ринок (Time-to-Market), зниження витрат на залучення клієнтів (CAC) до 50% та підвищення коефіцієнта конверсії. Окреслено перехід до моделі «Агентної комерції» (Agentic Commerce), де взаємодія відбувається у форматі Agent-to-Agent (A2A), та запропоновано введення «агентів-аудиторів» для нівелювання етичних ризиків. Зроблено висновок, що інтеграція агентського штучного інтелекту є необхідною умовою трансформації маркетингового технічного боргу з операційного тягаря на керований актив.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА ЗАСАДАХ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Є. В. Кудрицький — 2025-12-26

У статті здійснено систематизацію та класифікацію сучасних наукових підходів до економічного аналізу міжнародних інвестицій із урахуванням потенціалу технологій штучного інтелекту. Обґрунтовано доцільність інтеграції інтелектуальних систем у процеси оцінювання та прогнозування інвестиційної активності в умовах глобалізації, цифровізації економіки та зростання невизначеності фінансових ринків. Запропонована структура дозволяє систематизувати наявний методичний арсенал за рівнем автоматизації, аналітичної глибини й адаптивності моделей до складних динамічних процесів. Проведено порівняльну оцінку ефективності окремих груп методів за критеріями точності прогнозування, швидкості оброблення даних і стабільності результатів за умов мінливості зовнішнього середовища. Показано, що використання технологій машинного навчання, глибинних нейронних мереж та алгоритмів оптимізації підвищує достовірність прогнозів, розширює можливості виявлення прихованих закономірностей та знижує ризики суб’єктивності аналітичних висновків. Наголошено, що поєднання традиційних економетричних методів із ШІ–алгоритмами формує новий тип аналітичного мислення, орієнтований на оброблення великих даних і побудову адаптивних прогнозних моделей. Зазначено, що розроблена класифікація може використовуватися як методична основа для створення інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень у сфері міжнародного бізнесу та державного регулювання інвестиційних потоків. Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні науково обґрунтованої бази для вдосконалення механізмів державної політики у сфері міжнародного інвестування, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та розвитку цифрових інфраструктур управління інвестиційними потоками. Додатково обґрунтовано потенціал використання гібридних моделей як інструменту для оперативної оцінки глобальних фінансових тенденцій, що має особливе значення в умовах високої волатильності світового ринку. Отримані результати створюють передумови для подальшої розробки прикладних рішень у сфері інтелектуальної аналітики міжнародних інвестицій.

МЕТОДОЛОГІЯ ДІАГНОСТИКИ ТА СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ПОДОЛАННЯМ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВІ

О.А. Шульга — 2025-12-26

Метою статті є наукове обґрунтування методології комплексної діагностики кризових явищ на підприємстві, а також формування стратегічного інструментарію їх нейтралізації. Авторський внесок у вирішення досліджуваної наукової проблеми полягає у систематизації методологічних підходів до діагностики кризи як інструменту випереджального менеджменту, що дозволяє трансформувати розрізнені фінансові показники у стратегічні орієнтири для прийняття рішень. У роботі деталізовано механізми ідентифікації симптомів економічної дестабілізації через призму системного, ситуаційного та процесного підходів, що забезпечує комплексне розуміння онтологічної життєздатності бізнес-системи. Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні методики формування інтегрального показника оцінки кризового стану, який, на відміну від існуючих підходів, базується на багатофакторному аналізі взаємозв’язків ліквідності, рентабельності та ділової активності, дозволяючи нівелювати суперечливість одиничних індикаторів. Дістала подальшого розвитку концепція «3DC управління» у контексті антикризової діяльності, де обґрунтовано залежність вибору стратегії – від санації до реінжинірингу – не лише від ступеня загрози банкрутства, а й від наявного ресурсного потенціалу та стратегічних можливостей адаптації до змін зовнішнього середовища. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці прикладної дорожньої карти впровадження антикризового інструментарію, яка включає систему раннього попередження та адаптивні логістичні стратегії. Останні спрямовані на реконфігурацію потокових процесів та впровадження ризико-орієнтованих моделей постачання, що є критично важливим для відновлення платоспроможності підприємства в умовах розриву традиційних господарських зв’язків. Доведено, що ефективна діагностика є фундаментальною передумовою успішного стратегічного вибору в умовах кризи. Обґрунтовано, що превентивне управління, засноване на автоматизації антикризових рішень та цифровізації діагностичних процедур, дозволяє мінімізувати вплив людського фактора та забезпечити максимальну швидкість управлінського реагування. Сформовані рекомендації створюють методичну базу для керівників підприємств щодо забезпечення стратегічної стійкості та переходу від стану виживання до фази відновлювального зростання.